Упровадження компетентнісного підходу до навчання української мови в контексті положень Нової української школи.

У статті йдеться про необхідність

 застосування компетентнісного

 підходу до навчання.

Освіта - важлива складова суспільного життя, а людина – цінний потенціал держави. Тому процес набуття знань може змінити життя в державі, сприяти економічному зростанню, може стати засобом інтелектуального та соціального росту кожної особистості. Тому основна задача сьогоднішньої школи – підготувати підлітка до реального життя, таку молоду людину, яка здатна творчо й креативно підходити до вирішення проблем, здатна не лише будувати потужну державу, а й захищати її, відповідальних, підприємливих, активних, з високою громадянською позицією. Сучасна молодь має позитивно мислити, прагнути до самовдосконалення, до навчання впродовж життя, самостійно й свідомо робити вибір, самореалізуватися, бо лише такі необхідні навички можуть привести до успіху кожного, а в цілому й державу. І саме школа покликана сприяти формуванню ключових компетентностей.

У перекладі з латинської «competentia» означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Це сукупність усіх знань, умінь та навичок, якостей і морально-етичних цінностей, що визначає здатність особи бути успішним у професійній та будь-якій іншій діяльності. Школа повинна допомагати молодій людині максимально швидко адаптуватись у сучасному суспільстві, оволодіти важливими засобами життєдіяльності, бути здатним до самооцінки та самокритики, до самореалізації. Основною метою такого навчання – сприяння розвитку високої соціальної зрілості, компетентісного ставлення до життя.

У документі про Нову українську школу визначено десять ключових компетентностей:

·        спілкування державною (і рідною у разі необхідності) мовами;

·        спілкування іноземними мовами;

·        математична грамотність;

·        компетентності в природничих науках і технологіях;

·        інформаційно-цифрова компетентність;

·        уміння навчатися впродовж всього життя;

·        соціальні і громадянські компетентності;

·        підприємливість;

·        загальнокультурна грамотність;

·        екологічна грамотність і здорове життя;

Усі ці компетентності є дуже вагомими і пов’язаними між собою, їх учні набуватимуть послідовно. Тому важливим є компетентісний підхід у викладанні різних предметів, зокрема, української мови. Він полягає в особливій організації навчальної діяльності дітей, що має на меті зробити максимально доступним отримання якісної освіти і тим самим досягти поставлених цілей  у процесі вирішення різних проблемних ситуацій.

Вивчаючи процес творчого мислення, сучасні науковці стверджують, що природа мислення людини є діалоговою. М. Бахтін зауважує, що цей внутрішній діалог повинен стати словом, висловленням, оцінним судженням.

Важливим завданням учителя української мови – навчити учнів усвідомлювати характер і зміст власної розумової діяльності, розвивати навички керування цією діяльністю і вміння налаштовувати її за власною метою, що сприятиме формуванню свідомості учня в процесі здобуття знань.

Кожна дитина неповторна, від природи наділена багатьма талантами й здібностями. І саме Нова школа повинна допомогти розкрити й розвинути ці особливі сторони учня, організовуючи по-новому співпрацю дітей, батьків, учителя. Василь Сухомлинський писав : «Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло».

Особливе місце належить опануванню рідної мови, як основи державності. Молодь засвоюватиме українську мову на такому рівні, щоб будь-яка думка висловлювалась зрозуміло, аргументовано й переконливо. Тому творчість і креативність стає невід’ємною умовою навчання.

У перекладі з латинської мови креативність - це  створення, тобто здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилитися від традиційного мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації. Особливостями креативності є:  гнучкість мислення, чіткість, швидкість, оригінальність, винахідливість, чутливість до проблем. Саме під час творчості розкриваються все нові особливості мислення дитини, які сприяють подальшому розвитку й удосконаленню, стверджує науковець С. Рубінштейн. Творчий підхід до навчання української мови і сприяє формуванню предметних компетентностей. Зокрема завдання на складання діалогів (скласти діалог за запропонованим початком, закінченням; ввести свої оцінні репліки в діалог, що включає роздуми з порушеного питання та ін.) дозволяє невимушено підвести до творчого мислення, пов’язаного з обробкою інформації, оптимізує інтелектуальну ініціативність учнів, формує власну позицію. Діалог може відбуватися як між двома співрозмовниками, так і в колективі під час диспуту, дискусії з полемікою й без неї, під час евристичної бесіди. Таким чином можемо природним шляхом реалізувати особистісний внесок усіх суб’єктів у процесі розвитку та набуття навичок мовленнєвої грамотності[5].

На уроках української мови в процесі спільної діяльності передбачається формування основних компетентностей :

1.  Спілкування державною мовою:

·           використовувати українську мову як державну для духовного, культурного й національного самовияву;

·           володіти всіма видами мовленнєвої діяльності;

·           усно й письмово тлумачити поняття, факти, висловлювати думки, почуття, погляди;

·           оцінювати й осмислювати ситуацію спілкування;

·           реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ (у школі, громадських місцях, удома, на дозвіллі);

·           володіти засобами української мови – її стилями, типами, жанрами;

·           дотримувати норм етикету під час спілкування.

2.  Спілкування іноземними мовами:

·          пояснювати лексичне значення, правопис та особливості вживання слів іншомовного походження;

·          виявляти в текстах запозичення з інших мов;

·          виконання завдань, пов’язаних з перекладом;

·          обговорювати прочитані або прослухані мовою оригіналу та в перекладі українською фольклорні та літературні твори.

3.  Математична грамотність:

·          перетворення інформації з однієї форми в іншу (схему, таблицю, діаграму);

·          виокремлювати основну і другорядну інформацію;

·          доцільно й правильно використовувати в мовленні числівники;

·          виокремлювати головну й другорядну інформацію;

·          установлювати причинно-наслідкові зв’язки;

·          чітко формулювати визначення та будувати гіпотези.

4. Компетентності в природничих науках і технологіях:

·          критично оцінювати відображені в наукових, художніх і публіцистичних текстах результати людської діяльності в природному середовищі;

·          спостерігати, аналізувати, проводити мовні експерименти;

·          словесно оформлювати результати досліджень;

·          визначати роль природи в житті людини.

5. Інформаційно-цифрова компетентність:

·          створювати інструкцію та діяти за інструкцією;

·          проведення майстер-класів, що стимулюють школярів до культури поведінки  в соціальних мережах;

·          постановка завдань через інтернет;

·          розвивати медійну грамотність;

·          розвиток умінь працювати з додатковою літературою, вести пошукову роботу;

·           критично  ставитись  до  повідомлень  засобів  масової  інформації;

·          вчити працювати зі словниками, довідниками, інформаційними джерелами;

·        складати план тексту;

·          переводити навчальну інформацію в інший формат.

6.Уміння навчатися впродовж життя

·        визначати мету навчальної діяльності та способи її досягнення;

·        планувати й організовувати власну навчальну діяльність;

·        постійно поповнювати власний словниковий запас;

·        читати, використовуючи різні види читання;

·        здійснювати самооцінювання власної діяльності, рефлексію;

·        застосовувати комунікативні стратегії відповідно до мети та ситуації спілкування.

7.Соціальні та громадянські компетентності

·        аргументовано й грамотно висловлювати власну громадянську позицію в суспільно-політичних питаннях;

·        співпрацювати з іншими на результат;

·        запобігати конфліктам і розв’язувати їх, досягати розумних компромісів.

8. Підприємливість

·        презентувати власні ідеї та ініціативи зрозуміло, грамотно;

·        самоорганізовуватися;

·        використовувати ефективні комунікативні стратегії для формулювання власних пропозицій;

·        оцінювати економічні ініціативи та економічну діяльність.

9.Загальнокультурна грамотність

·        використовувати українську мову для духовного й культурного самовиявлення;

·        використовувати досвід взаємодії з творами мистецтва в життєвих ситуаціях;

·        створювати тексти, виражаючи власні ідеї, досвід і почуття та використовуючи художні засоби;

·        добирати літературу для читання з метою одержання насолоди та користі від прочитаного.

10. Екологічна грамотність

·        дотримуватися здорового способу життя;

·        ураховувати вплив слова на психічне здоров’я людини;

·        застосовувати комунікативні стратегії для протистояння деструктивним та маніпулятивним впливам, що є загрозою здоровому способу життя;

·        досягнення соціальної захищеності, сімейного щастя тощо;

·        бережливо ставитися до природи [2].

Тому школа покликана допомагати змінити ставлення людини до самої себе, до прояву творчої активності та в процесі навчання перетворитися з об’єкта  освіти в її суб’єкт, з того,  хто набуває знань, у того,  хто формує самого себе.

Сучасні науковці й практики зазначають, що нині особливостями компетентісного підходу до уроку мають бути:

·          спілкування й діяльність, що грунтуються на глибокому розумінні вчителем місця й ролі учня в його особистісному розвитку;

·          підготовка й реалізація важливих компонентів освітнього процесу, підпорядкованість його самовираженню, самоствердженню, самоактуалізації учня.

Тобто, завдяки компетентісному підходу, відбувається удосконалення освітнього процесу, який допомагає навчити школярів застосовувати набуті знання в конкретних життєвих ситуаціях.

         Формуючи комунікативну компетентність, особливу увагу зосереджують на виробленні в учнів  умінь комунікативно доцільно використовувати засоби мови в різних ситуаціях,  на формуванні і удосконаленні вмінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності. Соціальна компетентність вимагає від учнів свідомого ставлення до свого майбутнього, до суспільного життя країни, міста, села, до власного здоров’я. Знайомство з культурною спадщиною народу через мову сприяє розвитку загальнокультурної грамотності, коли школярі привчаються критично оцінювати події і вчинки людей, розуміти унікальність і неповторність кожного. Виховання  самостійності учнів через пізнавальну діяльність дозволяє стимулювати до саморозвитку й самоосвіти, до самостійного здобування знань упродовж усього життя. Залучення до творчої діяльності, створення проблемних задач стає поштовхом до проявів індивідуальності й креативності. Виконання пошукових завдань, вправ дослідницького характеру, що передбачають широке використання додаткової літератури, комп’ютерних джерел, можуть успішно розвивати інформаційну компетентність, бажання й уміння орієнтуватися в інформаційному просторі.

         Сучасне освітнє спрямування налаштоване на розвиток особистості учня, навчання його самостійно здобувати нові знання. І перед учителем- словесником постає питання, чи може сучасний урок української мови розкрити творчий потенціал особистості , занурити її в ситуацію вибору і обрання нею  самостійно аргументованого рішення. Інноваційний підхід до навчання мови  з  метою розвитку  життєвих  компетентностей  учнів  дозволяє позитивно мотивувати здобуття знань, активну роботу вольової й інтелектуальної сфери, дає можливість зрозуміти, що необхідна самоосвіта формує стійкий інтерес  до предмета, сприяє розвитку творчої особистості. Сучасна молодь об’єктивно змушена бути обізнаною у різних сферах життя, творчо і критично мислити, а значить, усвідомлювати, що необхідно самовдосконалюватися.

         Компетентісний підхід в освітньому процесі орієнтований  на практичні результати, досвід власної діяльності, що сприяє розвитку конкретних цінностей і життєво необхідних знань і вмінь учнів.  Не завжди необхідним є використання інноваційних форм роботи. Готуючи навіть традиційний урок варто використати  неординарний підхід, незвичайний ракурс,  ігрову ситуацію, самостійний вибір, адже мислення дитини, як зазначив В.О. Сухомлинський,  починається зі здивування, звідси стає зрозумілою вимога створення емоційної комфортності. Метою освітнього процесу  повинні бути компетентності, що формуватимуться як здатність застосовувати засвоєний досвід у власному житті.

         В. О. Сухомлинський стверджував, що  справжня школа – це багатогранне духовне життя дитячого колективу, в якому вчитель і діти об’єднані багатьма інтересами і захопленнями[6]. Цікавим і найбільш успішним вважають метод проектів, який передбачає використання педагогом дієвих методів, прийомів і засобів, що сприяють дослідницькій, пошуковій, творчій діяльності. Підготовка поекту з мови передбачає більше не пошукову, а творчу роботу. Він складається з таких етапів:

1. Формулювання мети;

2. Збір інформації, матеріалу з теми;

3. Обробка зібраного;

4. Оформлення роботи;

5. Презентація.

         Застосування проектної технології допомагає вирішити проблему мотивації, створити позитивний настрій для вивчення рідної мови та умови розкриття потенційних можливостей кожного учня. Найважливішим є етап підготовки, де розподіляються обов’язки,  обговорюються можливі методи збору інформації, способи оформлення кінцевих результатів (захист, презентація, колаж, альбом та ін.).  Під час роботи над проектом не придушується ініціатива дітей, створюється ситуація успіху. Та не можна стверджувати,  що проектна робота  допоможе вирішити всі проблеми навчання рідної мови, бо працюючи за даним методом, зустрічаєшся і з труднощами: на підготовку роботи витрачається багато часу( значні моральні та інтелектуальні зусилля).

         Державний стандарт загальної освіти визначає ключові компетентності, як готовність учнів використовувати засвоєні знання, уміння, способи діяльності  в реальному житті для розв’язання практичних завдань. Тому кожен учитель, викладаючи свою навчальну дисципліну, повинен формувати компетентності учнів засобами свого предмета.

         Список використаних джерел:

1.     Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [Електронний ресурс], - Режим доступу:

http://guonkh.gov.ua/reforma_osvita/zagal_os/2144.html/

2.     Українська мова, - 5–9 класи, - Програма для загальноосвітніх навчальних закладів.

3.     Сучасний урок української мови в парадигмі компетентісного підходу: здобутки та перспективи/ Вікторія Дороз// Укр. мова та л-ра в середній школі, гімназії,ліцеї.-2011.-№6.-с.4-10.

4.     Метод проектів у сучасній освіті// Відкритий урок.-2004.-№5-6.

5.     Компетентнісно зорієнтований підхід до навчання на уроках української мови і літератури: навчально-методичний посібник/ О. М. Слаква. -2016.

6.     Серце віддаю дітям/В.О.Сухомлинський.-1988.